Волонтерський рух людей похилого віку в Україні

     Волонтерський рух є одним  з важливих шляхів соціальної реабілітації і інтеграції людей похилого віку до життя у громаді. Багатогранність діяльності волонтерських організацій дозволяє кожному пенсіонеру виявити творчі здібності, організаторський талант, накопичений професійний досвід. Робота у волонтерській організації дає можливість проявити себе як особистість, дає великі можливості для відчуття своєї потрібності суспільству, для проявлення своїх здібностей, причетності до справ своєї громадської організації, села, міста, країни, вона допомагає відчути себе повноцінним членом суспільства. 

     У переважній більшості країн світу по всіх континентах волонтерський рух одержав широкий розвиток у різних прошарках населення, але особливо серед пенсіонерів. Це пов’язано з тим, що старша пенсійного віку особа в будь-якому віці представляє осередок знань, досвіду, мудрості, щедрості, любові і турботи про молодші покоління, турботи про майбутнє своєї країни, про мир і взаєморозуміння. Пенсіонери, ветерани повні бажання бути потрібними в родині і суспільстві, бути гідними уваги і поваги та готові надавати посильну допомогу і підтримку тим, хто її потребує.

      Волонтерство, як форма дієвого прояву добрих мотивів людини в різних країнах відомо давно і властиво будь-якому народу, проявляючись у допомозі людям, які потрапили в скрутне становище, що постраждали від стихійного лиха, пожежі, катастрофи, голоду і бідності. При цьому слід розрізняти дві форми волонтерства: стихійне й організоване. Добровільна, безкорисна, безоплатна, разова допомога окремих осіб за покликом власного серця — стихійне волонтерство. Об’єднання добровольців для надання системної, тривалої допомоги, організація допомоги силами державних, суспільних і приватних установ, допомога, що реєструється та враховується, є контрольованою — організоване волонтерство. Стихійна доброчинна діяльність була, є і буде існувати в кожному суспільстві. Ця вікова традиція не вимагає організованих зусиль суспільства, але, на жаль, і не забезпечує рішення нагальних потреб груп і верств населення, які потребують  уваги та допомоги.

    Організоване волонтерство — явище локальне чи повсюдне, цілеспрямоване, яке охоплює не тільки процес надання допомоги окремим особам чи групі людей, але й участь у формуванні соціальної політики в суспільстві, громаді, у лобіюванні інтересів окремих верств населення в законодавчих і виконавчих органах влади. При цьому групи волонтерів формуються з числа добровольців організаторами-волонтерами, що направляють діяльність добровольців з урахуванням їх інтересів, бажання, фізичних і інтелектуальних можливостей і здатності доброзичливо ставитись до осіб, що потребують їхньої допомоги. Уся діяльність волонтерської організації націлена на рішення конкретних обраних проблем, задач, особливо актуальних для даної громади.

    З огляду на масштабність та складність проблем, що виникають, розв’язання яких перебуває за межами можливостей окремих волонтерів, деякі волонтери і волонтерські організації об’єднуються в національні і міжнародні асоціації, збираються на конференціях, з’їздах, конгресах, обговорюючи нагальні проблеми і окреслюючи програми дій урядів у відношенні до забезпечення політичних, соціально-правових, економічних потреб для ущемлених верств населення, а так само місце і роль волонтерів в прийнятті рішень. Найяскравішим документом, що узагальнює міжнародний досвід роботи волонтерів, є прийнята у вересні 1990 року на ХІ конгресі Міжнародної асоціації волонтерів «Загальна декларація волонтерів». В ній викладені основні принципи волонтерського руху як «втілення солідарності між людьми і народами». Загальний дух і основні положення Декларації знайшли відображення в таких документах, як «Принципи ООН по відношенню до людей похилого віку» (резолюція ГА ООН 46/91), «Декларація з проблем старіння» (42- пленарне засідання ГА ООН від 16.10.92), «Мадридський міжнародний план дій із проблем старіння, 2002 р.». Цими документами регламентуються дії урядів і суспільних організацій при розробці національної стратегії по відношенню до населення пенсійного віку.