Закреп – багатопричинний синдром сповільненого, утрудненого чи систематично недостатнього спорожнення кишечнику. Ознаками хронічного закрепу є:

  • затримка спорожнення кишечнику більше ніж на 48 (72) годин;
  • виділення малої кількості калу (менше  35г/добу);
  • відсутність відчуття повного спорожнення кишечника після дефекації;
  • виділення калу великої щільності і сухості, який травмує задньопрохідний отвір та приводить до запальних процесів;
    • біль при дефекації;
    • необхідність у сильних потугах при дефекації;
    • зміна звичного ритму спорожнення кишечнику.

Якщо вказані симптоми  спостерігаються більше 6 тижнів це вказує на хронічний закреп. Закрепами страждає приблизно 2 % населення, але ця цифра збільшується після 65 років, досягаючи 10 % у людей старше 70 років.

Причини закрепу:

  • справжній закреп, обумовлений сповільненням переміщення вмісту по кишечнику (атонія кишечнику);
  • закреп, пов’язаний з порушенням нервово-рефлекторної регуляції акту дефекації (ускладнення гіпотиреозу, пошкодження спинного мозку та нервів тазу) – вторинний закреп;
  • порушення структур товстої кишки (анальна тріщина, геморой, пухлина, післяопераційне звуження);
  • психогенні фактори (депресія);
  • негативна дія ліків.

Однією з основних причин виникнення атонічного закрепу є нерегулярне і недостатнє харчування, недостатнє споживання рослинної клітковини та інших харчових продуктів, які стимулюють функцію кишечника, дефіцит вітамінів і мікроелементів. Виникненню атонії сприяють ендокринні розлади (клімакс, цукровий діабет, гіпотиреоз), а також паркінсонізм, ішемія кишечнику  на фоні атеросклерозу, спинальні розлади, депресії, інтоксикації і отруєння їжею та медикаментами, зміни умов проживання і харчування. Велике значення у виникненні закрепів у людей літнього віку має малорухомий спосіб життя.

Хронічний закреп може сприяти виникненню небезпечних ускладнень. При ліжковому режимі (інфаркт міокарду, інсульт тощо) атонічний закреп з метеоризмом кишечнику сприяють підпиранню діафрагми, стисненню нижніх відділів легень та виникненню застійних пневмоній. У цих випадках саме нормалізація спорожнення кишечнику сприяє видужанню. Хронічні закрепи можуть спровокувати рефлекторне посилення гіпертонічних кризів та приступів стенокардії, пароксизмів аритмій серця. Нетримання сечі може виникати внаслідок тиску фекальних мас на сечовий міхур. Крім того, хронічні закрепи приводять до депресій, зниженню фізичної та емоційної активності, працездатності; інтоксикація за рахунок всмоктування токсичних речовин з кишечнику сприяють передчасному старінню.

Немедикаментозне лікування хронічного закрепу включає психотерапію, збільшення рухливості, масаж, лікувальну фізкультуру, дієтотерапію. При наявності захворювань, що викликають закреп (цукровий діабет, гіпотиреоз тощо) необхідно їх лікувати.

Вироблення або відновлення рефлексу вранішньої дефекації:

  • до вранішнього туалету - самомасаж у ліжку протягом 5 хв. круговими рухами за годинниковою стрілкою, та вправи з напруженням черевного пресу;
  • споживання перед сніданком 200 мл газованих напоїв або фруктових соків;
  • відвідання туалету у один і той же час, бажано вранці після достатньо масивного сніданку (для активації шлунково - товстокишечного рефлексу);
  • наявність комфортного туалету;
  • прийняття для дефекації фізіологічного положення (з підтягнутими колінами, ноги на невисокій лавочці);
  • дефекація без поспіху і зовнішніх перешкод (регулярне стримання позиву до дефекації, яке пов’язане з поспішністю вранці або з небажанням оправлятися у некомфортному громадському туалеті трансформується у звичні закрепи);
  • застосування при необхідності абдомінального корсету, для збільшення внутрішньочеревного тиску при слабкості м’язів черевної стінки;
  • не наїдатися на ніч, прогулянки (особливо перед сном), прохолодний душ перед сном.

Дуже важливою є дієтотерапія. Велике значення має регулярність і ритуал споживання їжі (сервіровка столу, зовнішній вигляд блюда). Для покращення функції кишечнику рекомендується вранці випити склянку холодної води, узвару (компот з сухофруктів) або фіточаю з послаблюючим ефектом, а на ніч – склянку кефіру чи 2-3 запечені яблука. Хворий повинен випивати достатню кількість рідини, частіше споживати чорні сорти хліба з висівками та продукти, багаті на рослинні волокна (морква, буряк, капуста, гарбуз, кукурудза, інжир, чорнослив, абрикос).

Необхідно включати до раціону ягоди і фрукти, які зменшують дисбактеріоз  (клюква, кизил, яблука, лимони, чорниці, червона смородина). Корисним харчовим продуктом при закрепі є гречана каша, моториці кишечнику сприяє жирна їжа (олія та масло, сметана). Можна приймати харчові добавки - препарати клітковини, висівки (краще увечері, запиваючи соком або кефіром).

При цьому слід обмежувати продукти з таніном ( чай, какао, червоне вино, чорниці), а також перетерті блюда і киселі. Картопля може сприяти закрепу внаслідок високого вмісту крохмалю. Не слід вживати основну кількість їжі у вечірній час, оскільки це подовжує кишковий транзит

Проносні засоби (ПЗ):

  • ПЗ, які формують об’єм калових мас, включають засоби, які містять рослинну клітковину (псиліум), полісахариди (полікарбофіл), лігнін, пектини, метилцелюлоза. Їх приймають зі склянкою рідини. В кишці вони набухають, утворюючи гелеподібну масу, яка полегшує переміщення кишкового вмісту, і стимулює перистальтику. Ефект через 12-24 г. Побічні ефекти— метеоризм и вздуття живота внаслідок ферментативних реакцій флори товстої кишки. Протипоказані при кишковій непрохідності.
  • Осмотичі ПЗ Це дисахариди – лактулоза (лактувіт), сорбітол, які під впливом кишечної мікрофлори в товстій кишці трансформуються у органічні кислоти, що збільшує осмотичний тиск з  секрецію рідини в просвіт кишки, розжиженням калових мас, а також посиленням перистальтики кишки. Позитивно впливають при дисбактеріозі, стимулюючи ріст корисних біфідо- і лактобактерій. Добре переносяться навіть літніми людьми та при серцевій недостатності, корисні при печінковій недостатності( енцефалопатії) – зменшують утворення і збільшує виведення іонів амонію в кишечнику. Протипоказані пацієнтам з недостатністю лактози. Можуть викликати вздуття живота, метеоризм і діарею. Наприклад, лактулоза -10-30 мл вранці 1-2 місяці.
  • Сольові ПЗ Містять катіон-аніонні суміші сульфатів, фосфатів и цитратів, які майже не адсорбуються. Осмотична дія на тонку кишку, стимуляція перистальтики шляхом стимуляції холецистокініна. Початок дії — через 0,5-3 год. після прийому. Побічна дія - зменшення об’єму рідини  в організмі, можлива токсичність магнія і фосфора. Протипоказані при нирковій недостатності.
  • Змащувальні ПЗ. Вазелінове, мигдальне та інші  масла, які обволікають, розм’якшують калові маси, зменшують всмоктування води в   кишці. Використовуються достатньо рідко враховуючи можливий розвиток  дефіциту жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К), і порушення всмоктування медикаментів (наприклад, варфарину). Використовують як додатковий засіб у лежачих хворих і при гострих закрепах.
  • Секреторні(антиабсорбтивні) ПЗ (касторове масло, антрахінони і дифенілметани). Антрахінони ( крушина, сена, ревень і алое) гідролізуються бактеріями в товстій кишці з утворенням речовин, які викликають накопичення электролітів і рідини в дистальних відділах тонкої і в товстій кишці. Тривале використання може пошкоджувати епітелій з пігментацією слизової (псевдомеланоз товстої кишки) і підвищенням ризику колоректального раку, викликати атрофічні зміни інтрамуральних нервових сплетінь товстої кишки з розвитком рефрактерності закрепу. Дифенілметани (пікосульфат натрію і бісакодил) стимулюють нервове сплетіння товстої кишки і пригнічують реабсорбцію води і глюкози, що призводить до накопичення рідини в просвіті кишки. Ефект через 6-12 год. після прийому через рот і через 15-60 хвилин після введення його в пряму кишку. Побічні ефекти: висипка, дегенерація міжм’язового сплетіння з активною перистальтикою та посиленням болю або посиленням закрепів при хронічному прийомі цих препаратів, порушення засвоєння вітамінів.
  • Пробіотики ( препарати з молочнокислими бактеріями і іншими корисними мікроорганізмами для нормалізації мікрофлори кишечника) - нормазе, дуфалакс, біфідумбактерін тощо.
  • Ентеросорбенти (мультисорб, ентеросгель та інші).
  • При необхідності – очисні клізми (при хворобі Гіршспрунга), лікувальні мікроклізми, гідроколонотерапія.

Таким чином, адекватна профілактика і, при необхідності, лікування хронічних закрепів може значно покращити якість і подовжити життя людей літнього віку, попередити виникнення важких ускладнень.